Щороку, коли в село приходить пора збирання ранніх зернових, практично чи не кожен житель вважає себе причетним до жнив і готовий надавати в цій святій справі посильну допомогу хліборобам. Так було завжди, так є  і понині.  Навіть пенсіонери часто  залишають свої затишні домівки і крокують туди, де вирішується доля врожаю.

Ще рік тому відомі в районі як такі, що до цього стабільно і, здавалося б, надійно розвивалися господарства ТОВ «АФ «Ульянівська» і ТОВ «АФ «Добронадіївська» з певних причин перебували в стані економічних негараздів і невизначеності щодо свого майбутнього існування. І ось тоді землі цих господарств взяла в оренду могутня і добре відома в Україні сільськогосподарська корпорація «Приват-Агроцентр», яку очолює генеральний директор Степан Красовський і центральний офіс якої розміщений в м. Дніпропетровськ. Після детального аналізу економічного стану двох господарств вони були об’єднані в одне з назвою ТОВ «Доброульянівка». Цим самим трудівники знов створеного господарства підкреслювали своє прагнення втілити в життя всі свої надії на майбутнє саме на економічній основі двох попередніх господарств.

Як розповідав директор господарства Олександр Родік, за рік його керівництва (а він сюди прийшов разом з інвестором – корпорацією «Приват-Агроцентр») досягнуто солідних успіхів, зокрема агрофірма зібрала з гектара по 47 центнерів ярого та по 41 – озимого ячменю. Ріпаку на тисячогектарній площі отримали по 25 центнерів. Непогано вродив і соняшник – по 24,4 центнера. Починали з обробітку п’яти з лишком тисяч гектарів, а невдовзі додалося400 орендованих гектарів сусідніх із розквітом сел Анатолівки та Балайчука. Між новим керівництвом агрофірми і місцевими селянами поступово налагоджується взаєморозуміння. З колишніми колгоспниками досягнуто домовленості про викуп у них ферм, майстерень тощо. Не розбирати ж їх по цеглині.

Ведення сільського господарства в умовах світової фінансової кризи вимагає найретельнішого та еконо­мічно обґрунтованого вибору сіль­ськогосподарської техніки. Знецінення української гривні, низькі закупівельні ціни на сільгосппродукцію та відсутність кредитних коштів — все це надзвичай­но ускладнює для господарств України придбання нових сільгоспмашин. Хай там як, але сільськогосподарські маши­ни посідають одне з ключових місць у господарюванні, і без них у нинішніх умовах досягти позитивного результату практично неможливо. Тому до вибору техніки аграрії ставляться ще вибагливіше та ретельніше.

Украинские латифундисты устали арендовать земельные паи в надежде на отмену запрета на свободную торговлю участками. Политики явно заигрались в фиктивную «защиту крестьян», и крупный капитал уходит с рынка.

Приехав минувшей осенью на свои поля, бизнесмен Анатолий Гайворонский, арендующий около тысячи гектаров пашни в Днепропетровской области, обнаружил, что его урожай собирают чужие комбайны. Попытки фермера выяснить причины вторжения на контролируемые им земли окончились тем, что визитеры вывезли его в лес и избили. За это время техника «захватчиков» окончательно обчистила его поля. Позже Гайворонскому объяснили: такой ценой ему пришлось расплатиться за то, что он переманил десяток крестьян с их земельными паями у более сильного конкурента, арендующего в области свыше 20  тыс.  га пашни. С тех пор прошло более полутора лет, и ситуация на рынке земли изменилась кардинально.